Водійське посвідчення — ціль для багатьох, але умови його здобуття суттєво різняться по світу. Українці нарікають на черги в сервісних центрах, а десь кандидати навіть не доходять до фінішу: більшість провалює іспити. Про це йдеться в матеріалі Jalopnik.
Китай: жорсткі умови відбору
У Китаї теоретичний іспит складається зі 100 випадково відібраних запитань із бази понад 1000 позицій. Щоб пройти тест, потрібно відповісти правильно мінімум на 90% питань. При більш ніж десяти помилках доводиться починати підготовку та тестування спочатку. За словами інструкторів, такий підхід дисциплінує майбутніх водіїв і допомагає уникнути необережності на дорозі.
Уганда: майже без перешкод
Навпаки, в Уганді пройти теоретичний іспит можна, відповівши вірно лише на 25% запитань. У сусідньому Єгипті письмовий тест з’явився недавно і охоплює всього 10 запитань. Місцеві інструктори зізнаються: більшість учнів вивчає правила «під час руху», а не наперед.
Австралія: велика практика
В Австралії претенденти повинні відпрацювати до 120 годин за кермом з інструктором, причому частину занять необхідно проводити в темний час доби. Навчання обходиться в 660–2450 гривень за годину. Для порівняння: у Бурунді жодних обов’язкових годин водіння не вимагають, що відображається на високій аварійності.
Японія: тест на нерви
В Японії практичний іспит — це справжнє випробування стресостійкості. Навіть перевищення швидкості на 1 км/год або неточний маневр автоматично завершують тест із негативним результатом.
Україна: поміж строгою Європою та ліберальними системами
Українська процедура близька до багатьох європейських стандартів. Лише третина претендентів успішно складає іспити з першого разу, але суворістю ми все ж поступаємося тим самим японцям чи китайцям. Головне — не кількість годин або запитань, а усвідомлення відповідальності за кермом.