Сьогодні практично всі звикли до того, що автомобільні шини мають чіткий чорний колір. Майже ніхто не замислюється про те, чому покришки мають саме такий вигляд. Чому, наприклад, не буває синіх чи зелених шин? Хтось вважає, що так було завжди і це просто практично, але це не правда. Бо перші автомобільні шини взагалі були білі. Як сталось, що вони почорніли, пояснило видання Jalopnik.
З посиланням на всесвітньо відомого виробника шин Michelin журналісти зазначають, що каучук, з якого роблять більшість шин, має природній білий колір. Але цей матеріал був не досить міцним і надійним. Хімік Джек Кеніг у книзі Spectroscopy of Polymers підкреслює: без сажі покришка витримувала менш як 8 тисяч кілометрів. Шляхом практичних досліджень було вирішено додавати до шин вуглецеву сажу. Це дозволило покращити захист матеріалу від сонця, посилити зчеплення з дорожньою поверхнею та підвищити його витривалість.
Як і у багатьох випадках, справжній технічний поштовх у виробництві був зроблений під час Першої світової війни. Тоді майже весь цинк, який використовувався до зміцнення шин, відправлявся на набої та снаряди. Виробники автомобілів були змушені шукати альтернативу, якою і виявилась вуглецева сажа. З тих пір вона стала основою для виробництва покришок у всьому світі.
Історик Джеффрі Мелсом стверджує, що перша ідея практичного застосування сажі при створенні шин належить хіміку С. С. Моуту, який зробив це в британській компанії India Rubber Company. Перші чорні шини зійшли з конвеєра у 1912 році, коли масове виробництво налагодила американська компанія Diamond Rubber.
У сучасних шинах міститься 25–30% сажі. Вона не лише захищає покришки від швидкого зносу, але і впливає на їх електропровідність.